Індустрія вертикального вирощування входить у фазу консолідації — від гучних стартапів до стійких моделей

Зміст

Сектор стискається — і дорослішає

Після кількох років гучних анонсів індустрія вертикального вирощування входить у фазу консолідації: компанії зливаються, продають активи або реструктуризують борги, а сильні гравці фокусуються на меншій кількості культур і на реальній окупності. Наприклад, у серпні 2025 80 Acres Farms та Soli Organic оголосили про злиття, прямо назвавши це стартом «нової ери» для indoor-агро. Це показовий сигнал: масштаб беруть не лише грошима, а й об’єднанням операцій і збуту.

Паралельно на ринку йдуть угоди з активами: канадська Growcer викупила значну частину активів Freight Farms після банкрутства останньої — приклад того, як технології та клієнтські бази не зникають, а переходять до тих, хто має кращу економіку виконання.

Чому так: літо «дешевих грошей» закінчилося, а енергія подорожчала

Модель «спершу масштаб — потім юніт-економіка» більше не працює. CEA (controlled environment agriculture — контрольоване середовище вирощування) вимагає високого CAPEX (разовий інвесткапітал) і стабільного OPEX (операційні витрати), причому частка енергії у собівартості для вертикальних салатів у рази вища, ніж у теплиць і відкритого ґрунту. Рецензовані та галузеві оцінки показують порядок величин: від 10–18 кВт·год/кг (для найефективніших кейсів салату) до сотень кВт·год/кг за менш оптимальних умов. Коли ціна електроенергії «стрибає», проєкти без довгих контрактів на енергію стають вразливими.

До цього додається «охолодження» венчурних інвестицій у indoor-агро: капітал дорожчає, і інвестори запитують не гіфки зі світлодіодами, а пайплайн рітейл-контрактів та алгоритм окупності по культурах. Це й штовхає сектор до злиттів і продажу активів.

Хто закривається, а хто перебудовується

У жовтні 2025 Eden Green Technology повідомила про закриття теплично-вертикального комплексу в Техасі та скорочення 100+ співробітників — ще один приклад, що навіть проєкти з мережевими контрактами чутливі до витрат і боргового навантаження.

Водночас частина піонерів реструктурується замість зупинки: AeroFarms у серпні 2025 оголосила про рефінансування боргу й залучення нового боргового та акціонерного капіталу під свій майданчик у Данвіллі (Вірджинія) — класична ставка на «менше, але ефективніше».

Куди зміщується продукт: від «усього й одразу» до кількох ніш

Сектор відмовляється від концепції «вертикальна ферма виростить усе». Найбільш «живучі» ніші зараз — листова зелень/мікрогрін (передбачувана фізіологія, короткий обіг, контрактний попит) та ягоди під довгі рітейл-угоди. Показовий кейс: партнерство Plenty × Driscoll’s і запуск вертикальних полуниць із комерційними обсягами у 2025 році — з акцентом на генетику, якість і логістику «day-one freshness».

Цей перехід від широти асортименту до глибини в 1–2 культурах — сутність «менше хайпу — більше економіки». Ринок винагороджує не «атракціон технологій», а стабільну поставку під конкретного байєра.

Географія грошей: Близький Схід і корпоративні СП

Ще один тренд 2025 — інтернаціоналізація капіталу. Ближній Схід інвестує у продовольчу безпеку вдома: Plenty уклала з Mawarid (Alpha Dhabi) СП на $680 млн для мережі indoor-ферм у регіоні, із першою ягодовою фермою в Абу-Дабі (операційний старт — 2026). Для галузі це не лише гроші, а й модель: довгі рітейл-канали + дешевший капітал + дорогий імпорт продукту = шанс звести економіку.

Такий «гео-зсув» важливий і для Європи/США: частина найбільших ферм може будуватися там, де енергія/капітал/логістика дають кращу математику, а продукт піде на локальні ринки з дефіцитом свіжої зелені.

Що означає консолідація для фермерів і ритейлу

Надійніші поставки: укрупнені гравці менше «ламаються» у піки енергії та логістики, краще виконують SLA.
Менше експериментів «за ваш рахунок»: нові культури запускаються після пілотів із доведеними COGS (cost of goods sold — собівартість одиниці), а не для пресрелізів.
Прозоріша ціна: ритейл отримує моделі ціноутворення, прив’язані до енергії/капіту/урожайності, а не «магiю LED-ламп».
Впорядкування ланцюга: M&A прибирає дублювання складів, парків, ІТ-платформ — менше втрат на шляху до полиці.

Це не романтика, зате менше зривів поставок і менше «сюрпризів» у якості для кінцевого споживача.

А що з енергією: без контрактів — нікуди

Головний урок 2025 — енергія = доля в юніт-економіці. Ферми, що фіксують електроенергію через довгі PPA (power purchase agreements — прямі контракти купівлі-продажу електроенергії) або мають власну генерацію (сонце + батареї), легше переживають цінові шоки. Без «енергокаркасу» масштаб часто добиває операційну маржу — і веде до продажу активів сильнішому гравцеві. (Це одна з «невидимих» причин нинішньої хвилі консолідації.)

Український ракурс: де тут можливість

Україні ближча теплична CEA з частковим досвічуванням, але тренд консолідації все одно корисний: він приносить стандарти SLA (service level agreement — рівень сервісу постачання), моделі контрактів і вимоги до прогнозованості якості. Для локальних проєктів це означає: «спершу економіка, потім гектари». Фокус — на культурах із коротким обігом і міських каналах збуту (ритейл, HoReCa), а також на зв’язці з агровольтаїкою чи дешевою «зеленою» енергією.

Якщо з’являтимуться угоди МЕА-капіталу (Близький Схід) у місцеву CEA-інфраструктуру, пріоритет отримають проєкти з доведеними COGS і суворою енергостратегією.

Висновок: «менше хайпу — більше економіки» як нова норма

Вертикальне вирощування перестає бути історією про технологію і стає історією про юніт-економіку та управління ризиками. M&A-хвиля, реструктуризації боргу, переїзд капіталу в регіони з кращою енергоматематикою, фокус на кількох культурах і довгих контрактах — саме так виглядає «дорослішання» ринку у 2025-му. Для всіх у ланцюгу — від ферм до ритейлу — це означає менше непередбачуваності та більше передбачуваної якості на полиці.