«Зелені добрива» і зелений аміак: чи справді дешевшає «азот майбутнього»

37

Чому всі говорять про зелений аміак і чим він відрізняється

зелений аміак для добрив — це NH₃, синтезований із «зеленого» водню. Такий водень виробляють електролізом на відновлюваній електроенергії. Не з природного газу. Для добрив він виконує ту саму базову роль — джерело азоту. Однак карбоновий слід такого продукту набагато менший порівняно з традиційним аміаком без уловлювання CO₂. Окремий драйвер попиту — подвійне застосування аміаку. Його розглядають як носій водню для енергетики і морського транспорту. Це відкриває нові ринки й довгі оффтейк-контракти.

Ціни у 2025 і що на них тисне

За даними аналітики, у 2025 році ціни на зелений аміак для добрив коливалися в широкому коридорі. У різних регіонах Q1–Q3 діапазон сягав приблизно 700–880 дол./т. На індійському напрямі у вересні 2025 року оцінки доходили до ~736 дол./т. Драйверами були внутрішні аукціони й інфраструктурні витрати. До них належать десалінізація води та мережеві тарифи. «Зелений» компонент кошика визначає чутливість ціни до PPA і вартості капіталу.

МЕА констатує: розрив вартості між низьковуглецевим і «фосильним» аміаком у 2024–2025 роках навіть дещо зріс. Газ подешевшав від піків 2022–2023 років. Водночас інфляція й повільні темпи введення мегапроєктів підняли вартість електролізерів. Отже, без державної підтримки й довгих оффтейків масштабування йтиме повільніше. Для агроринку це означає, що «зелений» компонент у блендах N не стане масовим лише силами ринку.

Пропозиція: скільки «зеленого» зайде у добрива до 2029

За прогнозом IFA, до кінця 2025 року на ринок вийде близько 1,3 млн т N у формі «зеленого аміаку». У середньостроковому горизонті до 2029 року — близько 3,1 млн т N. Це становитиме близько 1,5% світової потужності аміаку. Тобто сегмент росте, але лишається невеликим шаром на глобальному ринку. Багато проєктів ще доопрацьовують бізнес-кейси й очікують фінальних інвестицій.

Комерційні угоди доповнюють картину. Провідні виробники підписують довгі оффтейки на відновлюваний аміак. Приклад — угода Yara–ACME на 100 тис. т/рік. Разом з тим частина мегапроєктів переглядає параметри або втрачає покупців. Це реакція на високу собівартість і невизначений попит у Європі. Різноспрямовані сигнали формують невизначеність щодо ціни й строків.

Регуляторика ЄС: що таке RFNBO і чому це важливо для ціни

Щоб аміак вважався відновлюваним у ЄС, водень має відповідати критеріям RFNBO в рамках RED III. Це означає вимоги до додатковості, часової й географічної кореляції виробництва та мінімальних порогів скорочення викидів. Єврокомісія також готує акт щодо визначення низьковуглецевого водню для інших застосувань. Сукупно ці правила визначать, які ланцюги отримають «зелений» статус і доступ до премій чи квот.

Дотримання RFNBO ускладнює інженерію й логістику. Потрібні календар генерації, гнучка електрика і балансування. Це підвищує приведену собівартість продукції в перших проєктах. Лише з дешевими PPA, масштабуванням електролізерів і налаштованою мережею крива витрат зсувається вниз. У 2025–2026 роках «зелена» премія — реальність, а не декоративна надбавка.

Економіка для аграріїв

Перший сценарій — преміальні ланцюги з вимогами клієнтів. Тут продукти зі зниженим карбоновим слідом отримують вартість «зеленого» атрибута. Контракти з переробниками вимагають документованого скорочення викидів і MRV. Другий сценарій — країни з дешевої відновлюваною генерацією або пільговими схемами для електролізу. Там зелений аміак для добрив швидше входить у локальні бленди.

Третій сценарій — довгі цінові ризики на газі та логістику. Якщо регіон залежить від імпорту «сірого» аміаку і є шанс законтрактувати стабільний PPA, «зелений» компонент може служити хеджем. Це не дешевше тут і зараз. Але це стабільніша собівартість у горизонті 3–7 років. Це важливо для переробників і мереж з вимогами до передбачуваності.

Вузли собівартості: де «болить» і як лікувати

Головні чинники LCOA в перших проєктах — вартість електрики, капекс і завантаження електролізерів. Також важливі вода, десалінізація і мережеві тарифи. Балансуючі потужності для погодних провалів ВДЕ підвищують вартість. У логістиці болять нові ланцюги зберігання і перевалки. Узгодження з вимогами RFNBO додає складності. Тому частина проєктів у 2025 році переглядала економіку або втрачала покупців.

Є й «ліки»: падіння капексу електролізерів при масштабуванні, дешевші PPA в вітрових і сонячних зонах, модульні заводи на 100–300 т/добу з локальною сировиною. Довгі оффтейки (5–10 років) здешевлюють фінансування. Там, де ці фактори сходяться, зелений аміак для добрив вже конкурує з «сірим» у спеціальних нішах. Приклади ніш: морський паливний мікс, преміальна харчова продукція, «вуглецеві» зобовʼязання мереж.

Практичний план для трейдера/кооперативу

Не підміняйте економіку лозунгами. Складіть матрицю доступу до «зеленого» ресурсу у вашій географії. Перевірте проєкти з RFNBO-комплаєнсом і PPA-ставки. З’ясуйте, який порт чи термінал може приймати і зберігати аміак. Оцініть витрати на перетворення в продукцію, наприклад у карбамід. Далі перевірте, чи готові ваші покупці платити за атрибут і вимагати MRV.

Другий блок — інструменти зменшення ризику: довгі оффтейки, страхування політичних і регуляторних ризиків, спільні інвестиції з переробниками. Третій блок — гнучкі бленди: часткове озеленення портфеля на 10–30% для клієнтів зі змішаними вимогами. Починайте з пілотів і масштабируйте після перших результатів.

Короткий чек-лист дій

• карта «зелених» джерел NH₃ із RFNBO-статусом і базовою ціною;
• готовність покупців платити за атрибут і вимагати MRV;
• логістика: термінал/склад, сумісність, безпека;
• фінансування: оффтейк, PPA, страхування;
• пілот на 10–30% у блендах і ревізія економіки через 6–9 місяців.

Висновок: «зелене» дешевшатиме, але не одномоментно

У 2025–2026 роках зелений аміак для добрив не стає масово дешевшим за «сірий». Це визнають профільні огляди. Розрив у вартості поки тримається, бо енергетика й капекс випереджають ефекти масштабу. Водночас сегмент входить у практику через регуляторні вимоги, оффтейки й нішові ринки. Стратегія для агросектору — працювати пілотами, вчитися на MRV і підписувати довгі договори, коли сходяться електрика, логістика й покупець. Так «азот майбутнього» перетвориться зі слайдів у живу економіку ланцюга добрив.