Зміст
Вихідні умови та мета вибору
Вибір між озимою пшеницею і ріпаком — це питання пшениця чи ріпак. Не варто приймати рішення «за звичкою». Потрібно порівняти дві виробничі програми з урахуванням ціни, агроризиків, затрат і логістики. Базові індикатори: очікувана маржа на гектар, потреба в оборотному капіталі, чутливість до погоди в критичні фази. Також важливі вимоги до сушіння й зберігання та доступність техніки на жнивний пік.
Другий елемент — ринкові умови на сезон. Оцініть спред між індикативами пшениці та ріпаку, внутрішній basis і експортний паритет. Без цих даних порівняння неповне. Усереднена доларова ціна не показує реальної гривневої виручки.

Доходність і волатильність цін
Ріпак зазвичай має вищу ціну за тонну, але нижчу врожайність у перерахунку на гектар. Пшениця має нижчу ціну за тонну, але стабільнішу врожайність і ширшу шкалу якості. Для ріпаку важливі показники олійності й домішок. Премії або знижки швидко змінюють фактичну виручку.
Для пшениці вирішальними є клас за білком і показники падінного числа. Перехід між продовольчою і фуражною категоріями суттєво змінює ціну. Волатильність ріпаку часто вища, через ринок рослинних олій і біопалива. Пшениця більше залежить від глобального балансу зерна і логістичних «шийок пляшки».
Практично це означає наступне. Для ріпаку потрібні відпрацьовані канали переробки й експорту з чіткими умовами якості. Для пшениці корисні сценарії переходу між класами і правила мікшування партій на складі. Так ви зменшите ризики при виборі «пшениця чи ріпак».
Агрономічні вимоги і ризики погоди
Ріпак критичний до строків сівби й ґрунтової вологи восени. Слабка осіння вегетація підвищує ризик вимерзання. Навесні ріпак чутливий до посух у фазах стеблування і цвітіння. Шкідники підвищують потребу у своєчасних обробках.
Пшениця має свої ключові ризики. Це перезимівля без снігу, випрівання, весняні заморозки й зливи у період наливу. Вони впливають на якість. За типами ґрунтів ріпак краще проявляє себе на родючих, дренованих ділянках. Тоді можна підтримати живлення сіркою і бором.
Пшениця більш пластична до ґрунтів, але потребує контролю азоту і регуляції хвороб листка й колоса. Попередники важливі для обох культур. Ріпак — добрий попередник для зернових, а пшениця після пшениці підвищує тиск хвороб.
Технологічні карти і собівартість
У ріпаку вищі витрати на насіння і на захист від шкідників. Також потрібні фунгіцидні блоки в період цвітіння. У пшениці основні витрати — азот і фунгіциди в два або три проходи. Паливна складова залежить від інтенсивності обробітку ґрунту і необхідності міжрядної культивації або закриття вологи.
Сушіння й доробка різняться за вимогами. Пшениця часто потребує активного вентилювання або сушіння в дощові роки. Ріпак вимагає ретельного очищення від домішок і контролю вологості. Це пов’язано з ризиками самонагрівання.
Вимоги до складу різні. Для ріпаку бажана герметичніша інфраструктура. Для пшениці важливі потужності сушіння в пікові тижні і можливість мікшувати партії під цільові показники.
Логістика, зберігання і збут
Ріпак чутливий до втрат при перевезенні через дрібне зерно. Йому потрібна справна тара, якісні тенти й доглянуті шви в складах. Якісне очищення важливе, бо пороги смітної домішки швидко знижують ціну.
Пшениця має ширшу мережу приймання. Проте перехід у фураж через низький білок або падінне число може «з’їсти» маржу. У зберіганні ріпак вимагає стабільної температури й вологості, а також контролю точок нагріву і вентиляції.
Для пшениці важливі потужності вентилювання, лабораторний контроль і можливість мікшувати партії. Нарешті, канали збуту критичні. Для ріпаку корисні попередні домовленості з переробкою або трейдерами з чіткими специфікаціями.
Матриця сценаріїв: як розкладати площі
- Суха осінь і слабка волога в посівному шарі: зменшити частку ріпаку, віддати пріоритет пшениці на кращих ділянках.
- Тепла осінь з нормальними опадами: сіяти ріпак на кращих полях з технологією захисту, пшеницю — на решті площ.
- Високий спред цін на ріпак і обмежені потужності сушіння: використовувати ріпак як перші жнива для розведення піків, пшеницю — з перевіркою доступу до сушарок.
- Ризик проблем з білком у пшениці: частину площ відвести під ріпак, іншу пшеницю забезпечити бюджетом на азот і листкові підживлення.
- Логістичні обмеження: при чергах на елеваторах віддавати ріпаку перевагу при наявності прямих каналів у переробку, а пшеницю фокусувати на локальні елеватори й мікшування класів.
Хеджування і контракти
Для обох культур корисна часткова фіксація 20–40% очікуваного валу через форварди. У контрактах мають бути чіткі специфікації якості й вікна поставки. Для ріпаку це знижує ризик коливань на ринку олій, для пшениці — ризик переходу між класами.
Другий інструмент — поетапний продаж. Розбиття реалізації на кілька дат дозволяє розмазати ціновий ризик. Для пшениці корисна стратегія мікшування партій під вищий клас на основі лабораторних даних. Для ріпаку важливий контроль олійності й домішок на прийманні та доробці.
Рішення на 60–90 днів
Перші 2–3 тижні: оновіть двовалютний бюджет по обох культурах. Порахуйте собівартість і маржу на гектар. Зберіть доступні форвардні ціни й basis за вашими маршрутами. Зафіксуйте мінімально прийнятну маржу і визначте частку площ під кожну культуру за поточним погодним сценарієм.
Далі 4–6 тижнів: моніторте вологу в посівному шарі, температуру ґрунту, строки сівби і прогнози критичних фаз. За потреби перегляньте частку ріпаку і пшениці перед сівбою. Підтвердіть слоти сушіння й зберігання. Перевірте канали збуту, макети контрактів і план мікшування для пшениці.
Такий підхід дає рішення «пшениця чи ріпак» на базі конкретних чисел, а не загальних уявлень.