Дефорестація на паузі: чому відтермінування EUDR змінює правила гри для агросектору

Зміст

Що таке EUDR і кого він стосується

EUDR (EU Deforestation Regulation — Регламент ЄС про «недефорестаційні» продукти) — це закон, який забороняє виводити на ринок ЄС продукцію, пов’язану з вирубкою лісів після 31.12.2020. Під дією: ВРХ (велика рогата худоба), какао, кава, пальмова олія, каучук, соя та деревина/лісопродукція, а також похідні товари (шкіра, шоколад, меблі тощо). Регламент набрав чинності у 2023 році.

Спочатку основні обов’язки для виробників мали запрацювати з 30 грудня 2025 р. (для мікро/малих — з 30 червня 2026 р.). Саме ці дати більшість галузей і брала за робочий дедлайн, розгортаючи системи перевірки ланцюгів постачання.

Чому дедлайни «пливуть» і що відомо зараз

У вересні–жовтні 2025 року Єврокомісія сигналізувала про намір пересунути запуск ще на рік — до 30 грудня 2026 р. Причина — готовність ІТ-платформи для подачі «заяв про належну обачність». Формальне відтермінування потребує процедури: пропозиція Комісії → схвалення Парламентом і Радою → публікація. До цього моменту чинною лишається дата 30.12.2025.

Паралельно ідуть політичні дискусії: частина бізнесу та країн-постачальників просить більше часу, тоді як екологічні організації критикують ідею «ще однієї паузи». Це підвищує регуляторну невизначеність для експортерів і європейських імпортерів.

Що саме вимагатиме закон: «точка на мапі» і належна обачність

Виробники мають довести, що продукт дефорастаційно чистий і вироблений законно. Для цього EUDR вводить геолокацію ділянок (GPS-координати до полігону для великих площ) і DDS (due diligence system — система належної обачності) із трьох кроків: збір інформації, оцінка ризику, його мінімізація. Без DD-заяви (due diligence statement) товар не має з’явитися на ринку ЄС.

Для какао/кави та сої це означає практичну трасованість до конкретної плантації чи поля. Багато трейдерів уже збирають полігони та ланцюги від ферми до складу, щоби не зірватися на останніх місяцях перед стартом.

Як можливе відтермінування вплине на різні ланки

Для великих трейдерів і брендів додатковий рік — шанс відшліфувати дані, інтеграції та навчити постачальників. Для дрібних фермерів у країнах-виробниках це вікно на оцифрування — але за умови співфінансування та простих інструментів збору геоданих. Для імпортерів у ЄС — час закрити прогалини в MRV (monitoring-reporting-verification — моніторинг, звітність, верифікація).

Водночас постійні переноси дедлайнів б’ють по плануванню контрактів на сезон 2025/26: частина гравців не знає, чи закладати повну відповідність вже з урожаю-2025, чи балансувати мінімальною відповідністю й ризиком перехідних вимог.

Ризик-класи і «політична температура»

Окремі ініціативи у Брюсселі пропонують додати категорію «no-risk» (країни без ризику) на додачу до «низького/стандартного/високого». Прихильники кажуть, що це розвантажить ланцюги; критики — що виникне «дірка» для зеленого камуфляжу. Паралельно триває тиск із боку окремих урядів і корпорацій щодо пом’якшення графіка.

Цей політичний фон важливий виробникам: навіть без формальних змін де-факто багато байєрів уже вимагають геодані та політики «нульової вирубки», аби не ризикувати з контрактами після старту.

Що робити прямо зараз (навіть якщо запуск відкладуть)

Зібрати геодані: точки/полігони всіх ділянок під соєю, кавою, какао, пасовищами ВРХ; зв’язати їх із партіями/лотами.
Налаштувати DDS: шаблони збору даних постачальника, чек-листи ризиків (вирубка після 31.12.2020, порушення землевпорядкування), процедури «мінімізації ризику».
Підготувати «єдиний досьє»: контракт + геодані + документи легальності + трек кінцевого продукту. Це стане основою для DD-заяви в ІТ-системі ЄС.
Пілотувати MRV: регулярні звіти, фото-докази, супутникові перевірки, навчання партнерів «у полі».

Вплив на окремі продукти: какао, кава, соя, ВРХ

Какао/кава. Найбільший операційний виклик — дрібнотоварність і фрагментованість плантацій. Верифікація геометрій полів і ланцюгів «фермер → кооператив → експортер» вимагатиме простих мобільних інструментів і підтримки з боку покупців. І саме тут бренди активно просять більше часу на впорядкування даних.

Соя. Значна частка йде як інгредієнт у корми, тож знадобиться трасованість не лише «зерна», а й «вуглецево-дефорастаційного сліду» у тваринницькі продукти (м’ясо/молоко/яйця). Це зсуває практики закупівель комбікормів і може додати премії за «чисті» маршрути.

ВРХ. Для шкіри та яловичини критично відстежити походження кормів і землекористування пасовищ. Там, де є історія вирубки під випас — ризик високий; потрібні карти і підтвердження «довоєнних/до-EUDR» меж використання.

Що це означає для України

Українська соя, кукурудза (як інгредієнт кормів), шкіра та меблі працюють у ланцюгах, що йдуть у ЄС. Навіть якщо формальний старт пересунеться, покупці вже запитують геодані й DD-процедури. Господарствам і переробникам це вигідно конвертувати у премії за прозорість та швидший доступ до європейських мереж.

Плюс: Україна може позиціонуватися як «низькоризикова» за дефорастацією для частини культур, якщо галузь системно збере докази відсутності нових вирубок і налагодить MRV на рівні асоціацій/кооперативів. Це реальний аргумент у перемовинах із байєрами 2025/26.

Висновок: готуватися «ніби завтра запуск», але планувати «з буфером»

EUDR змінює правила гри: геолокація + належна обачність стають пропуском на ринок ЄС. Навіть якщо дедлайн офіційно посунуть на 2026, комерційні вимоги від байєрів уже тут. Стратегія проста: завершити оцифрування полів і ланцюгів у 2025/26, тримати MRV-процеси в робочому стані, а юридичні зміни — відслідковувати як «шум», що не зупиняє операцій. Так ви заходите в нові правила підготовленими, а не «в останню ніч».